Сталь і Кришталь

Найхолодніша вода в колодязі була за двадцять метрів від поверхні. Солодка, кришталева насолода! Копачу нелегко було дістатись глибокого джерела, вигрібаючи каміння, пісок і глину. Я випив стільки, щоб згасити спрагу, занурився головою у відро, мізки зсудомило, зуби звело, смачно, холодно, на серці стало дуже легко… Підняв голову, озирнувся навкруги глибокого колодязя: і переді мною, і позаду побачив лиш незасіяне поле, розтрощені обстрілами дахи та вікна цегляних домівок, будованих людьми на віки… На мить я про те забув – вода бере все на себе.

Безвісні і безіменні герої бажали миру.
Миру – щоб жити, кохати, ростити дітей,
сміятись і жартувати… вони не хотіли вмирати…
Надто глибоко – двадцять метрів…
Надто важко розуміти прості речі…